Щорічно День пам'яті жертв голодоморів відзначається в четверту суботу листопада. Цього року це 23 листопада.
Напередодні цього дня у школі традиційно проходять заходи, які інформують, навчають та розповідають про несправедливі страждання українських селян у 1932 - 1933 роках. Вшануванню пам'яті жертв голодоморів була присвячена сьогоднішня загальношкільна молитва- реквієм. Вчитель історії І.Р.Галько пригадала присутнім про те, що у ХХ сторіччі українці пережили три голодомори: 1921-1923, 1932-1933 і голод 1946-1947 років. Серед них наймасштабнішим був Голодомор 1932-1933 років, який за змістом був геноцидом українського народу спрямованим на сплановане знищення українців у найжахливіший спосіб. Голодомор 1932–33 років, який забрав життя від 7 до 10 мільйонів людей — це страшна частина родинної історії майже кожного сучасного українця. Ірина Романівна розповіла про злочинний закон " Про п'ять колосків", про страшну статистику, за якою в Україні з квітня 1932 по листопад 1933 років від голоду вмирало 17 людей щохвилини, 1000 – щогодини, майже 25 тисяч – щодня…
Зникали не лише сім’ї, а й цілі села. За
підрахунками французьких демографів, внаслідок голодомору в Україні не народився мільйон дітей. Пам'ять про жертв голодоморів справа національної гідності для кожного українця наголосила вчитель. Ірина Романівна закликала присутніх до спільної молитви за душі замучених голодоморами. Учні школи запалили свічку пам'яті на шкільному подвір'ї.
Загальнонаціональну традицію ставити запалену свічу у вікні своїх осель на знак ушанування виморених голодною смертю ініціював історик, політолог, дослідник Голодомору Джеймс Мейс. Джеймс Мейс переїхав жити в Україну, де зокрема написав: «Я ж хочу запропонувати лише акт національної пам’яті, доступний кожному: визначити час, коли кожен член цієї нації, де майже кожна родина втратила когось із близьких, запалить у своєму вікні свічку в пам’ять про померлих».